Мати потерпілого після тої жахливої бійки в школі, після якої її син мало не
став калікою, хоч ще рано судити про те, що ті побої пройдуть безслідно для її
сина, зустрівшись з жорстокою -реальністю, коли до її горя поставилися байдуже,
коли в школі намагалися зам'яти той випадок, залишившись один на один з горем,
у відчаї звернулася у нашу редакцію, як до останньої у Каневі інстанції, яка
може сказати всю правду про те, що сталося, а ще вона намагається попередити
громаду міста: люди, огляніться, що ж з нами робиться! У нас скільки
нагромадилося злості, що ми готові за найменшу дрібницю мало не вбити людину.
Ми впевнені, що наша публікація буде сприйнята не однозначно, особливо
педагогічним колективом школи, де стався цей ганебний випадок. Ми знаємо імена
десятикласників, які зчепилися мало не в смертельній схватці. Ми знаємо ім'я
матері, яка в горі. Але імена ми вирішили не називати. Чому? Щоб інші не тикали
на них пальцями, не смакували цим фактом, щоб те горе залишилося в сім'ї. А ще
будемо молити Господа, щоб він поставив хлопця на ноги. А для іншого хлопця хай
цей випадок стане уроком на все життя, щоб він зарікся піднімати руку на інших.
А тепер все по порядку. Старшокласники з паралельних класів не дружили. Перед
тією жахливою бійкою вони вже штурхали один одного. Наступного дня потерпілий на
шкільній, перерві на очах учнів і очевидно і вчителів завалив свого кривдника і
почав бити його руками, ногами, втративши над собою контроль. Чи дзвінок на
урок, чи інше завадило йому добити ровесника. У потерпілого вистачило сил не
пише встати на ноги, а Й досидіти до кінця уроків. На запитання вчительки, що
сталося, відповів щось, ухилившись від прямої відповіді. Лише вдома зрозумів, що
та бійка може мати важкі наслідки. Не зміг підняти руки, щоб самому
роздягнутися. Стривожена мати допомогла синові скинути верхній одяг, а коли
побачила його голе тіло, то вжахнулася - воно було в синяках. Не довго думаючи,
доставила сина в районну лікарню, де їй сказали негайно пройти УЗД. Добравшись
до потрібного кабінету, вона застала на робочому місці лікаря, який явно
поспішав. Вона вмовляла його провести з хлопцем потрібну проц
едуру, але він їй категорично відмовив, зіславшись на те, що його апаратура
надто дорога і потрібно заплатити. Мати, не торгувалася, а лікар висунув інший
аргумент – він поспішав на, зустріч з міським головою. І за всяку ціну не хотів
запізнюватися на ту зустріч. Він так і не прийняв потерпілого. Мати з розпачі
кинулася по лікарні. її порадили звернутися до іншого лікаря, який вів
обстеження на УЗД жінок. Мати вмовила жінок, які були на прийомі, пропустити її
сина без черги, який тяжко почувався. Це всі бачили, тому заперечень не було.
Вже інший лікар без вмовлянь зробив те, що було і потрібно зробити. Були,
зроблені інші аналізи, які підтвердили струс голови, опущення нирок і численні
побої. Хлопця негайно поклали в лікарню під крапельницю. Більше десяти днів його
інтенсивно лікували, тим часом мати кинулася в школу, щоб зрозуміти, що ж
сталося, які там порядки. Зустрілася з вчителями. Одна з вчительок сказала їй,
що вона вже два місяці не отримує зарплати, а вона, мати вим
агає від неї, щоб вона не лише вчила її сина, а й розбороняла учнів в бійках.
Ще її просили не придавати цьому особливого значення, мовляв, нате і хлопці, щоб
давали один одному штурханів.
Мати зустрічалася з батьками хлопця, з самим хлопцем, який так жорстоко побив її
сина. Батьки поспівчували, що таке трапилося. Хлопець вибачився, перед
потерпілим і перед його матір'ю. Його батьки обіцяли допомогти матері фінансово
у лікуванні сина. Та як бачимо, тривога її не полишає.
Вияснили ми й інше: хлопець, який так жорстоко повівся з ровесником, відвідує
секцію боротьби. Ми зустрічалися з його тренером, який також не схвалює дії
свого вихованця. Тренер сказав, що стоїть питання про виключення його з секції.
А ще ми бачили кодекс честі всіх, хто вчиться боротьби, де зазначено, що члени
секції ніколи не піднімуть руки, щоб принести зло іншим. Вони зобов'язуються
використовувати набуті тут знання лише з метою самозахисту.
Тривожить й таке: мати потерпілого під час нашої розмови не раз підкреслювала,
що вони живуть не досить заможно, а той хлопець живе в, статках. Мовляв, це не
дає йому права знущатися з бідних. Учнів свідомо чи ні ділять на багатих і
бідних - тривожна тенденція, яка до добра не приводить. Чи може це стати
наслідком шкільної жорстокості, чи можливо на характер школярів впливають фільми
насилля, які вони бачать мало не щодня? Тренер мені порадив поцікавитися, які
картинки розглядають школярі на своїх мобільних телефонах. Там одна тема:
вбивства, насилля, секс, пропаганда сили, зверхності, багатства. Якщо такими, ми
хочемо мати майбутні покоління, тоді виховний процес в нашій державі не
порушується.
Редактор газети.
Ця стаття розміщена в газеті „ЧАС ПІК” за п’ятницю, 15 грудня 2006 року. Стаття
написана тупо…
Щови думаєте про цю подію в школі? Хто що чув? Прислала: Оля |
0
0
